Українська література: занепад чи розквіт?

Зараз багато говорять про сучасну українську літературу. Але ще більше її пишуть. Отже, що вона собою представляє?

Укрсучліт представляє собою кілька напрямків серед яких найбільш розповсюдженим є постмодернізм. Сучасні літератори обожнюють писати романи без сюжетів, із змішаними стилями оповідання. Або змішують різноманітні сюжети, запозичують стилі написання у колег по перу, пишуть замасковані натяки на відомі художні твори, висміюють образи відомих літературних персонажів та пишуть багато ненормативної лексики (простійше: мати). Але при цьому, є твори де високі філософські ідеї та психоолгічні мотиви персонажів яскраво переплітаються з цікавим динамічним сюжетом.

Сучасний український роман – це короткий сюжет максимум сторінок на 150 від сили 200. Звісно, є виключення та більш великі прозові твори. Невже письменникам ліньки писати довгі романи із різноманітними сюжетними лініями, декількома головними героями та довгим описом побуту? Ні, просто часи змінюються. Суспільство потребує нових супергероїв – психологів, філософів, наркоманів, божевільних, мільйонерів та ін. І це все може вміщатися в одній людині. Добре це чи погано – судить читацька аудиторія. Але сучасні персонажі намагаються разом з автором вийти за рамки тривіального літературного процесу: пізнають життя в усіх аспектах існування...

Щодо мене, то я пропоную читати таких літераторів, як Любко Дереш, Юрій Андрухович, Андрій Курков, Ірен Роздобудько та ін. Всіх перерахувати важко, але вони приймають участь у літературному процесі. Що б не казали, але і в нас вміють і хочуть не лише читати, а й писати. Навіть добре та талановито.

P.S. Пригадаємо фразу з анекдоту: "Чукча не читатель, Чукча – писатель".